Офіс великих платників податків
Державної фіскальної служби

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Ви здійснюєте завантаження (перегляд) наборів даних у формі відкритих даних з розділів:

Узагальнююча податкова консультація щодо звільнення від оподаткування ПДВ експорту соєвих бобів, насіння свиріпи або ріпаку

15.03.2019

Офіс великих платників податків повідомляє, що Міністерство Фінансів України наказом від 11.03.2019 р. № 105 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку», затвердило нову узагальнюючу податкову консультацію.

Як відомо, пунктом 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс) передбачене звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів з 01.09.2018 до 31.12.2021 (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД) та насіння свиріпи або ріпаку з 01.01.2020 до 31.12.2021 (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД). При цьому, звільнення не поширюється на зазначені операції, якщо їх здійснюють сільськогосподарські підприємства - виробники цих олійних культур, вирощених ними на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності таких сільськогосподарських товаровиробників чи в їх постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису (абзац четвертий пункту 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Яким законодавчими актами необхідно користуватися при визначенні понять для цілей застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу?

В цілях застосування абзацу четвертого пункту 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, при застосуванні понять «сільськогосподарське підприємство - виробник» та «сільськогосподарський товаровиробник» необхідно керуватися нижченаведеним.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено  підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, у якому зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа – підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас в цілях застосування норм абзацу четвертого пункту
63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу сільськогосподарський виробник має бути підприємством, яке згідно з пунктом 4 статті 62 глави 7 Господарського кодексу України є юридичною особою.

Таким чином, в цілях реалізації абзацу четвертого пункту 63 підрозділу
2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу застосовується поняття «сільськогосподарський товаровиробник», визначене підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

У статті 1 розділу 1 Закону України від 23.09.2008 № 575-VI «Про сільськогосподарський перепис» визначено, що виробники сільськогосподарської продукції – юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Порядок визначення основного виду економічної діяльності підприємства наведено у Методологічних положеннях щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства, затверджених наказом Держкомстату від 14.12.2006 № 607 (далі - Методологічні положення).

Основний вид економічної діяльності – вид діяльності підприємства, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість, при цьому він не обов’язково має частку 50 або більше відсотків у валовій доданій вартості (п. 2 Методологічних положень).

Суб’єкти господарської діяльності підлягають обов’язковій реєстрації у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України із зазначенням основного виду економічної діяльності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України».

Також для застосування цієї норми Кодексу слід враховувати, що вирощення олійних культур має здійснюватися сільськогосподарськими підприємствами - виробниками на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності таких сільськогосподарських товаровиробників чи в їх постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису.

Відповідно до підпункту 14.1.76 пункту 14.1 статті 14 Кодексу землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.