Офіс великих платників податків
Державної фіскальної служби

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Все, що варто знати про новації в оподаткуванні

28.01.2019

Про актуальні питання оподаткування, трансфертне ціноутворення, а також податок на прибуток розмовляли з Нонною Багмет – начальницею Львівського управління Офісу в студії ТРК «Львівська хвиля» відбулася інтернет-конференція.

Доброго дня,  відомо, що підприємствам за наслідками 2018 року разом з фінансовою звітністю слід подавати  консолідований звіт про управління. Що це за звіт і в який термін його подають?

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 547 внесено зміни, що вносяться до порядку подання фінансової звітності, а саме:

Підприємства (крім бюджетних установ, мікропідприємств та малих підприємств) подають разом з річною фінансовою звітністю звіт про управління. У разі подання підприємством консолідованої фінансової звітності, подається консолідований звіт про управління. Середні підприємства мають право не відображати у звіті про управління нефінансову інформацію.

Звіт про управління — це документ, в якому компанія розповідає про свої поточні справи та плани на майбутнє. Звіт цей повинен містити як фінансову, так і нефінансову інформацію, яка описує, в якому стані знаходиться компанія та розкриває ризики для її діяльності.

Звіт про управління зобов'язані подавати середні та великі підприємства. При цьому середні мають право не вказувати нефінансову інформацію. Вперше його потрібно буде підготувати за підсумками 2018 року, та подати не пізніше 27 лютого 2019.

Методичні рекомендації, підготовані Мінфіном, стверджують, що у звіті необхідно розкривати таку інформацію: організаційна структура та опис діяльності компанії,  результати діяльності, ліквідність і зобов'язання, довкілля, кадрова політика, ризики,  дослідження та інновації, фінансові інвестиції, перспективи розвитку, корпоративне управління.

Звіт про управління подається разом із фінансовою звітністю, а значить, до того ж органу. Але в залежності від того, чим займається компанія, органи ці можуть відрізнятися. Банки подають звіти в НБУ, акціонерні товариства — в Нацкомісію з цінних паперів та фондового ринку, страхові — в Нацкомфінпослуг. Але будь-яка юрособа, без винятків, подає фінансові звіти до органів фіскальної служби та статистики.

Прошу відповісти чи виплата дивідендів у грошовій формі — є контрольованою операцією?

Виплата нерезидентам дивідендів у грошовій формі не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток такого платника. Тому така операція не є контрольованою. Операції відносять до контрольованих, аби проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки» із застосуванням методів встановлення такої відповідності, передбачених пунктом 39.3 Податкового кодексу України. Жоден із цих методів не можна застосувати до виплати дивідендів на користь нерезидента. Отже, не існує законодавчо визначеної можливості проконтролювати таку операцію на відповідність принципу «витягнутої руки». Тому визнавати зазначену операцію контрольованою та включати її до звіту про контрольовані операції немає сенсу. Якщо дивіденди нерезидентам виплачують у негрошовій формі, до таких операцій застосовують правила трансферного ціноутворення.

Чи здійснюється за підсумками податкового (звітного) кварталу коригування фінансового результату до оподаткування на суму 30 відсотків вартості товарів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, якщо критерії контрольованих операцій платник може визначити тільки за підсумками року?

Оскільки можливість дотримання платниками податків процедури ідентифікації контрольованої або неконтрольованої господарської операції, а також методології визначення ціни такої операції за принципом «витягнутої руки» відповідно до вимог ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) існує лише за підсумками податкового (звітного) року, коригування (збільшення) фінансового результату відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПКУ за результатами податкового (звітного) кварталу, півріччя, 9 місяців платником податку не здійснюється.

Чи правда, що з 1 січня 2019 року для суб’єктів господарюваняя збільшено строк на оскарження податкового повідомлення-рішення в рамках адміністративної процедури?

Так, дійсно з нового року скаргу можна подавати протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання оскаржуваного рішення. Водночас на ухвалення самого податкового повідомлення-рішення відведено 15 робочих днів замість 10 з дня, наступного за днем вру­чення акта перевірки (п. 86.8 ПКУ).

Разом з тим з 5 до 10 робочих днів після от­римання акта перевірки збільшиться строк, протягом якого платник зможе надати запере­чення та/або додаткові документи, які підтвер­джують дані податкової звітності (абз. 2 п. 44.7, п. 86.7 ПКУ).

Прошу дати відповідь на таке питання:чи зміниться у 2019 році термін нарахування пені у випадку якщо платник податку самостійно виявив помилки у звітності?

У 2019 році 90-денний пільговий строк незастосування пені поширювати­меться у т.ч. на випадки, коли платник самостійно виявляє помилки у звітності й виправляє їх від­повідно до ст. 50 ПКУ. А для трансфертного ціно­утворення вводиться пільговий 270-денний строк незастосування пені у разі самостійного коригу­вання платником ціни контрольованої операції і сум податкових зобов'язань відповідно до пп. 39.5.4 ПКУ.  У цих випадках пеня нараховува­тиметься за кожний календарний день прострочення у сплаті грошового зобов'язання, починаючи з 91 календарного дня 271 календар­ного дня), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання. При цьо­му буде виключено п. 129.9 ПКУ Тобто, як і раніше, щоб уникнути пеню в разі заниження зобов'язання, його доцільно виявити (виправити та сплатити недоїмку) до спливу 90 ка­лендарних днів, наступних за граничним строком сплати зобов'язання. Однак, у будь-якому разі пеня нараховуватиметься не з першого дня виникнен­ня недоїмки, а з 91-го, включаючи випадки, коли платник несвоєчасно сплатив суму зобов'язання, зазначеного у поточній декларації.